Треба жити й відроджуватися як Фенікс із попелу
9 березня 2022…
Сімнадцятий день повномасштабного вторгнення, який перетворився на майже 9 довгих, важких, страшних місяців окупації Первомайської селищної територіальної громади.
Частина сіл в повній окупації, бо максимально близько наближені до лінії розмежування, частина - в сірій зоні.
Із майже 10 тисяч населення громади на 21.03.2022 року становило близько 1 500 осіб.
За ті місяці значна частина інфраструктурних об’єктів громади знищено вщент: пошкоджено всі заклади освіти, знищено половину закладів культури й спортивної галузі, обірвані лінії електропередач, розбито всі ГРП, відсутній мобільний зв’язок і частково інтернет, перебито мостові переправи, відсутня продовольча база, знищено підприємства, заміновано 90% сільськогосподарських угідь, заклади медицини, адмінбудівлі - де повністю, де частково знищено, культові споруди - аналогічна ситуація, транспортне сполучення повністю відсутнє, дороги заблоковані блокпостами орків…
Два села перетворені на підземельні - рови й траншеї прорито між хатами по всіх вулицях Максимівки, Благодатне фактично стерте з лиця землі…
Пам’ятаємо як складно було в перші місяці доставляти нашим жителям гумдопомогу. Волонтери інколи під обстрілами доставляли провізію, але не здавалися. Тоді БФ «Джавелін», склад якого нараховував до 10 волонтерів, а це виключно молоді хлопці й дівчата, чи не щодня знаходили можливість, аби доставити людям їжу, воду, сірники й свічки, гігієну й медпрепарати, ліки, корм для котів і собак, сіль і цукор, крупи, макарони, борошно, хліб і консерви - словом все необхідне для життєдіяльності.
Так, було важко, особливо страшно, але не складали рук і вирушали в дорогу, попередньо домовляючись між собою де і о котрій чекати одне одного, адже зв’язку в громаді не було.
Від щільних і частих обстрілів загинуло близько 60 цивільних жителів громади. Намагалися оперативно вивозити трупи до моргу, а там, де не було змоги транспортувати, місцеві люди хоронили тіла в городах, на присадибних ділянках. Ексгумацію вже здійснювали після завершення бойових дій… але то було згодом…
У Максимівці, що була в повній окупації та підконтрольна армії рф, нараховувалося 27 осіб, які не хотіли виїжджати через Херсонщину, бо через Миколаїв не пускали, щоб одразу отримати паспорти росії та стати громадянами не нашої країни.
Думаємо, пройде деякий час і виринуть докази свавілля, яке чинили окупанти.
А зараз треба жити, просто треба жити й відроджуватися як Фенікс із попелу, відновлюватися та налагоджувати й стабілізовувати життя. Усім разом! Згуртовано!
Ми це все зможемо!
