Добрі спогади та вічна пам’ять про Учителя
Михайлова Валентина Гаврилівна – директор Засільської (згодом Первомайської) середньої школи з 1981 по 1996 рік, працювала в школі з 1963 року учителем російської мови та літератури, потім зарубіжної літератури; учитель вищої категорії, вчитель-методист, кавалер ордена «Знак пошани», Відмінник освіти України. Нагороджена Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України, медаллю «За особистий внесок у розвиток міста Запоріжжя».
Головним завданням колективу під її керівництвом було підвищення якості навчання та виховання. На це була спрямована методична робота з вчителями. Як обдарований вихователь й педагог, досвідчений керівник, Валентина Гаврилівна змогла згуртувати й направити діяльність педагогічного колективу на розв’язання завдань, які стояли перед школою у той час. Одне із них - це удосконалення методики уроку. За її словами "урок – це той постамент, на якому повинен стояти вчитель. Урок повинен підкоряти серця, розвивати розум, запалювати вогонь творчості. На уроках проходить перед учнем картина світу у всій різноманітності – від азбуки до таблиці Менделєєва, від першого складу до розуміння літератури, як мистецтва. Від розуміння власного «я» до єднання із усім людством. Задача позакласної виховної роботи – поглибити, розширити те, що закладено на уроці. Але головне - урок", - стверджувала педагог.
У ті часи вчителі школи творчо у своїй роботі використовували методи диференціації та індивідуалізації навчання, технологію розвивального навчання. Школа першою у районі запровадила комплектацію класів за рівнем знань дітей, ввела поглиблене вивчення окремих предметів у старших класах.
Михайлова Валентина Гаврилівна 15 років очолювала Первомайську середню школу, у якій розпочала працювати з перших днів її роботи.
Народилася Михайлова Валентина Гаврилівна 5 серпня 1939 року у селі Володимирівка Казанківського району Миколаївської області. Вчителя початкових класів отримала у Новобузькому педагогічному училищі. Заочно у 1974 році закінчила Миколаївський педагогічний інститут. За фахом вона була вчителем російської мови та літератури.
«Як вчитель прагнула відкрити й зігріти дитячі душі, вселити в школярів упевненість у власні сили, радість пізнання. Уміло й тонко керувала навчальним процесом на уроці. В полі зору Валентини Гаврилівни завжди був учень, як особистість. Найменший його успіх не проходив повз увагу педагога- майстра. Вона завжди була у пошуку, відкликалася й намагалася втілювати у практику елементи досвіду вчителів-новаторів 60–90-х років минулого століття. Це приносило високі результати її вихованців на екзаменах, контрольних роботах та при вступі до вищих навчальних закладів. До роботи на посаді директора школи проводила велику методичну роботу в школі та районі»-, говорить її колега, учитель географії, директор Первомайської школи Олександр Панченко.
За творчий підхід до викладання свого предмету, високі результати її учнів, методичну роботу в 1975 році Валентина Гаврилівна нагороджується орденом «Знак Пошани».
З 1978 по 1980 рік очолювала Бармашівську середню школу, а із січня 1981 по липень 1996 року була директором Первомайської школи.
Тісне співробітництво із цукровим заводом допомагало не тільки у плані надання школі великої допомоги у ремонтних роботах, але й стало важливим фактором у вихованні учнів школи. Кожнен цех заводу підписував договір по співробітництву із конкретним класом. Разом проводили суботники по прибиранню території селища. Представники цехів щомісячно зі своїми підшефними організовували екскурсії на підприємство. Адміністрація заводу щорічно оплачувала туристичні поїздки учнів по країні.
Валентина Гаврилівна змогла налагодити тісне співробітництво вчительського, учнівського та батьківського колективів. Учні були рівноправними у формуванні планів роботи, при прийнятті важливих рішень для шкільного колективу. За час директорства Валентини Гаврилівни зросла професійна майстерність вчителів, що сприяло проведенню на високому рівні багатьох районних та обласних семінарів на базі школи.
За педагогічну діяльність Валентині Гаврилівні було присвоєно звання вчителя – методиста, нагороджено значком «Відмінник освіти України». Обиралася депутатом Первомайської селищної ради. Брала активну участь у пропаганді педагогічних знань серед жителів селища.
Після завершення педагогічної діяльності у Первомайській школі із 1996 року переїхала та проживала в місті Запоріжжя.
Душа творчого вчителя не дає просто відпочивати. Декілька років працювала вчителем в одній із шкіл міста. Величезний педагогічний досвід, юнацька самовіддача, орієнтація на виклики сьогодення вивели Валентину Гаврилівну у когорту кращих вчителів не лише у школі. Бажання не підвладні часу. Й по завершенню педагогічної кар’єри Валентина Гаврилівна продовжила реалізацію своїх талантів.
Вона є авторкою книг про рідний край, педагогів, військових:
• «Їх імена осяяні часом» (2013 р.) – про Заслужених учителів України м. Запоріжжя;
• «Тут дитинство і юність дзвенять» (2015 р.) – про школи Комунарівського району;
• «З Україною в серці» (2016 р.) – про героїв АТО;
• «І майорить над ними Прапор… Поклик честі офіцерів-запоріжців» (2019 р.) – про офіцерів-героїв антитерористичної операції.
«Створення книги – це мій поклик душі, це моя вдячність та низький уклін нашим захисникам. Всі герої різні, але їх об’єднує сила духу, любові, відданості»,- зі слів одного з інтерв’ю, що давала Михайлова В. Г.
На одній із ювілейних зустрічей випускників у Первомайській школі пані Валентина після яскравого виступу презентувала книги тодішній директорці Олені Руденко, а ще подарувала картину з пейзажем, написану власноручно.
«Я пам’ятаю Валентину Гаврилівну зі шкільної парти. Коли я тільки-но починав навчатися. Наступна зустріч після попередньої відбулася років двадцять по тому, коли я вже працював у рідній школі»-, ділиться спогадами Максим Коровай.
Під час початку АТО/ООС та повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року Валентина Гаврилівна дуже емоційно переживала та підтримувала рідну Україну засобами художнього слова та образотворчого мистецтва. Всі її полотна, книги були просякнуті любов’ю та патріотизмом до держави та рідного краю. Проте війна надзвичайно негативно вплинула на емоційний стан жінки та її здоров’я. Серце не витримало… душа полетіла в рай…залишилися тільки добрі спогади та вічна пам’ять про Учителя – Михайлову Валентину Гаврилівну.
Максим Коровай – начальник Первомайської СВА
Олександр Панченко - голова ветеранської організації Первомайської селищної ради
