Із достовірних джерел
Ранньою весною 1944 року після жахливих кровопролитних боїв за територію села Засілля (тодішній радгосп імені Косіора) на центральній садибі приміщення, що в довоєнні роки призначалося для початкової школи, облаштували під воєнний госпіталь.
Поранені бійці, які воювали з окупантами, прибували з усіх фронтів в напрямку від Снігурівки до Новомиколаївки й далі. Санітарки й лікарі доглядали важко поранених, робили операції. Багато солдатів помирали від ран, не сумісних з життям, контузій, чимало просто не доживало - помирало на руках.
Усіх померлих ховали прямо на території госпіталю, за майстернями та електроцехом у два ряди.
На кожній могилі (а це близько 200 ям) були встановлені обеліски. На жаль, не всіх бійців можна було ідентифікувати, тому багато з них навічно залишилися безіменними - невідомими солдатами.
У березні 1944 року, у ніч з 13 на 14 число, військами 54-ї Гвардійської Макіївської орденів Леніна, Червоного Прапора, Суворова ІІ ступеня стрілкової дивізії було звільнено село Засілля, а ворога відігнано.
Із достовірних джерел, з розповідей очевидців вдалося дізнатися, що в складі радянської дивізії наш край визволяли односельці: брати Осіпови Микола та Іван (останній загинув у січні 1945 року під час звільнення Варшави), а також Опанас Шматов. Відважні земляки фронтами ВВв і Другої Світової війни дійшли до Рейхстага.
У 1965 році органами місцевої влади (тодішній сільський голова Т. В. Стрюкова) за згодою і підтримкою районної влади та військкомату вирішено перепоховати останки бійців у братську могилу, над якою поставити пам'ятник "Воїну-визволителю" як дань шани полеглим бійцям у справі захисту народу від ворожого агресора.
У 1967 році в ознаменування чергової річниці Перемоги в центрі села Засілля Жовтневого району Миколаївської області було відкрито меморіал, на передній стороні постаменту якого золотими літерами вибиті імена загиблих героїв (понад 100 прізвищ). У братській могилі поховано понад сотню бійців, з яких 101 прізвище відоме.
