Робота із «важкими підлітками». Поради.
Жодна дитина на землі не народжується з поганим характером, з бажанням завдати шкоди іншим - такими діти стають під впливом біологічних, фізіологічних, психологічних та соціальних причин.
Такими їх робимо ми – дорослі! Батьки – деструктивними методами виховання, інші дорослі, хто бачать таку поведінку батьків та не втручаються, все починається з нашої мовчазної згоди. А потім ми живемо в суспільстві, де молоде покоління не поважає дорослих, агресивно реагує на зауваження, зловживає нецензурною лайкою, алкоголем, поводиться безвідповідально, розв'язано, завдаючи фізичної, психологічної та моральної шкоди собі та оточенню.
Пишу не для того, щоб звинуватити того, хто читає ці рядки, а щоб пробудити усвідомленість наших подальших дій для зміни даної ситуації. Тому що тільки від нас з Вами залежить, в якому суспільстві житимемо ми та наші діти.
«Важкі підлітки» - це діти пубертатного періоду, з неналежним вихованням, що опинилися у важких життєвих ситуаціях, можливо, з поганою спадковістю, які пережили психологічне чи фізичне насильство.
Виходячи зі свого багаторічного досвіду спілкування із «важкими» дітьми пропоную Вам прості рекомендації, дотримуючись яких ми зможемо позитивно впливати і бути свідками позитивної трансформації особистості наших підлітків.
З повагою, психолог сектора ювенальної пробації м. Миколаєва Любов Нарсія.
Робота із «важкими підлітками». Поради.
1. Не допускайте неповагу як до себе з боку підлітка, так і грубість по відношенню до нього з Вашої сторони. Не розмовляйте з ними на підвищених тонах.
Тому що через повагу до себе, до особистих кордонів ми формуємо шанобливе відношення не тільки до себе, але й до навколишніх людей.
2. Обіцяйте лише те, що зможете виконати.
Підлітки поблажливо ставляться до своїх недоліків, але дорослим вони не прощають. Тому невиконання обіцянок призводить до втрати довіри, до відчуття у підлітка, що Ви ненадійний, що Ви «слабкий».
3. Не починайте розмови з обвинувачень та не перебивайте, коли неповнолітній пояснює свої вчинки. Це буде ознакою поважного щодо нього ставлення, отже, формуватиме довірчі відносини.
4. У розмові намагайтеся зрозуміти думку підлітка, це не означає, що обов'язково потрібно погоджуватися з ним. Але завдяки увазі, яку Ви продемонструєте, він відчуватиме себе гідним
учасником процесу розмови – так формується поважне спілкування.
5. Уникайте питань, які починаються з « Навіщо…» та «Чому..». Бо ці запитальні слова змушують лише виправдовуватися та захищатись.
Наприклад, фразу: "Навіщо ти зробив це?"можна замінити на «Розкажи, що сталося?», або «Як ти думаєш, ти вчинив правильно, зробивши це?», або «Чи знаєш ти, як можуть розвиватися події (наслідки) подібної поведінки?», або «Що ти маєш зробити, щоб виправити (мінімізувати) збитки?». Таким чином, ми уникаємо виправдання та захисту з боку підлітка. Підштовхуємо його до роздумів та пошуку вирішення проблеми.
6. Спілкуючись із «важким» підлітком, пам'ятаємо, що він травмований! І якщо знаємо причину, то дбайливо говоримо на цю тему, причому не занадто співчуваємо, щоб він не обрав позицію «жертви». Якщо травма помітно впливає на поведінку підлітка, направляємо його до фахівця по професійну допомогу.
7. Пам'ятаємо, що загроза покаранням лише налаштовує підлітка проти Вас і спонукає його до бунту. Тому, промовляючи про наслідки, до яких можуть призвести протиправні дії неповнолітнього, обов'язково дайте й інший варіант виходу з цієї ситуації – позитивний.
Таким чином, ми формуємо здатність до пошуку рішень через позитивний сценарій і наділяємо підлітка правом вибору, а отже, відповідальністю за зроблений ним вибір.
8. Уникайте неоднозначних висловлювань, щоб підліток не додумав вашого висловлювання по-своєму, виходячи зі своїх страхів.
9. Схвалюйте неповнолітнього та підтримуйте його сильні сторони. Обмежте коментарі щодо його негативних сторін характеру.
Нагадування про недоліки може сильно заважати спілкуванню, надалі він просто уникатиме спілкування з Вами.
10. Заохочуйте позитивні вчинки чи наміри підлітка на шляху до змін.
Намагайтеся запам'ятати намір підлітка, і при наступній зустрічі запитайте, чи він реалізував свій намір. І якщо підліток виконав свій намір – помічайте його дії, похваліть! А якщо не виконав, чи щось пішло не за планом, чи намір здійснив не в повну міру, допоможіть йому зробити «роботу над помилками»,розібрати причини невдачі, підкажіть, як впоратися з перешкодами, що завадили йому здійснити намір.
Так формується у підлітка відповідальність за свої слова, підвищується самооцінка, впевненість у власних силах. Таким чином, Ви спонукаєте його переходити від слів до дій, створюючи відчуття, що його життя може бути сповнене змісту та може бути цікаве іншим.
11. Якщо в бесіді використовуєте історії зі свого особистого життя або життя інших людей, вони повинні бути не лише емоційними, а й містити мораль.
Важливо резюмувати історію, підбити підсумок, де до уваги підлітка будуть представлені різні моделі можливих виходів із подібних ситуацій, а не тільки
той один варіант, про який розповіли Ви.
Це необхідно для формування навичку пошуку альтернативних рішень, уміння у звичних умовах по-новому бачити ситуацію.
12. Не вішайте ярлики, наприклад: "Безглуздий","Ідіот","По тобі в'язниця
плаче","Псих","Алконавт","Чухан"... Підліток «на зло» Вам буде прагнути відповідати цьому ярлику, це стане його маскою, під якою він ховатиме свої справжні почуття.
13. Вірте, що виправлення підлітка можливе, кажіть йому слова підтримки, наприклад: «Я вірю, що ти впораєшся!», «Я вірю в тебе, у тебе все вийде!»,
«Тобі випало багато проблем, але ти сильний, розумний, я вірю, ти досягнеш своєї мети!» і т.д.
Таким чином, ми формуємо у підлітка почуття власної гідності, підвищуємо його самооцінку, підтримуючи, підштовхуємо до трансформації особистості.
14. Для спілкування використовуйте гумор, але не сарказм.
Тому що завдяки гумору неповнолітній може навчитися критично ставитись до себе та до інших. А сарказм знецінить його особистість, знизить самооцінку, що призведе до погіршення спілкування, невпевненості в собі чи створить психотравму.
15. Якщо до Вас за допомогою звернувся підліток, але у Вас зовсім немає часу зараз, будь ласка, затримайтеся на 10-15 хвилин. Цього буде достатньо, щоб не сформувати в нього почуття власної непотрібності, покинутості, самотності.
Іноді саме ці хвилини можуть врятувати чиєсь життя, уберегти від необдуманого вчинку, припинити насильство. А найголовніше, підліток
зрозуміє, що він не один, що є люди, які йому допоможуть. І не шукатиме підтримки в іншому, можливо в кримінальному середовищі. Де він швидко може відчути, що в ньому зацікавлені і його цінують. Такими середовищами можуть бути - банди, шахрайські угруповання, деструктивні секти, групи осіб, що вживають алкоголь та наркотики. Вислухайте, і якщо та проблема, з якою він звернувся потребує більш детальної розмови або опрацювання, запросіть його наступного дня.
16. Необхідно вивчити, хто, окрім батьків, може компенсувати брак батьківської уваги та тепла. Наприклад: бабусі, дідусі, тітки, дядьки, сусіди, кохана людина.
Через виявлену авторитетну особу ми можемо підштовхувати, спрямовувати неповнолітнього до зміни поведінки.
17. Запитуйте поради. Це допоможе дізнатися, які пріоритети вибирає підліток під час вибору стратегій поведінки. Якщо порада має деструктивний характер – розкажіть про переваги інших варіантів.
Таким чином, ми формуємо навичку вибору стратегій з урахуванням негативних та позитивних наслідків обраної стратегії, розвиваємо аналітичні
здібності, даємо підлітку відчуття власної значущості.
18. Не чекайте від підлітка виконання того, що він не в змозі зробити.
Допоможіть йому основну мету розбити на маленькі завдання, виконуючи які він поступово досягне поставленої мети.
Так формується сила волі та навик побудови та досягання цілей.
19. Якщо Ви бажаєте стати прикладом для наслідування, пам'ятайте, що Ваше життя має бути яскравим, барвистим, повним таємниць, насиченим. Цікавішим, ніж стрічки соціальних мереж! Звісно, що так не може тривати довго. Це
необхідно лише для того, щоб привернути та утримати увагу. Поки підліток дізнається Ваші сильні сторони характеру і загориться бажанням стати схожим на Вас. До речі, перегляньте свої соціальні мережі, підлітки часто роблять за
ними висновки про нас, збираючи інформацію про життя, статус у суспільстві, популярність, успішність і т.д. Та самі використовуйте соціальні мережі для вивчення тих хлопців, з якими спілкуєтеся, наприклад так можна більше дізнатись про друзів Ваших дітей.
20. Якщо Ви людина, що співпрацює з громадою та до Вас прийшов підліток із саднами, синцями, пригніченим настроєм - обов'язково розпитайте про їх виникнення (якщо треба, викликайте поліцію). Або він прийшов із проблемою, в якій Ви не знаєтеся або соромитеся обговорювати, наприклад: секс, проблеми зі здоров'ям, залежність. Вислухайте його та чесно зізнайтеся у своїй некомпетентності, але пообіцяйте, що до наступного його приходу Ви підготуєтеся, проконсультувавшись із фахівцем у цій галузі. А якщо підліток дасть згоду, Ви запросите спеціаліста для подальшого консультування або перенаправите підлітка до фахівця.
Це допоможе зрозуміти підліткам, що просити допомоги в інших або чогось не знати, це не ознака слабкості, це не принижує того хто просить. Просити допомоги – це нормально, це гарна навичка для досягнення успіху, налагодження взаємин, довіри, відкритості. Усвідомлення того, що ми чогось не знаємо або не вміємо, допомагає нам рости. Звернення за порадою стимулює цікавість та навчання.
